Проспиртованые люди, равнодушно улыбаясь, свою душу изливают слишком лживыми словами...
Мой дом - это крепость и я здесь живу
Но только живу я, как будто в плену.
Мой дом - это крепость, но она не моя,
Я здесь только раб уходящего дня...
Четыре стены, кирпичи в них из боли,
И ходишь по нервам, как по минному полю.
Бетонные блоки страха и злобы...
А в дверь тяжёлую постучался вдруг кто бы?
Хожу я по кругу - непонимания стены,
А окна наружу засыпаны снегом.
Здесь холодно жутко... Не сойти бы с ума...
Ведь в крепости этой живу я одна.
Хочу я на волю, улететь прочь из клетки!
Да только за окнами терновника ветки...
Хочу я на волю, закрыть за собой дверь!
Да только за дверью сидит адский зверь...
Подняться на крышу - там цепь и замок...
О боги! Спасите! Ну кто б мне помог???
***
Прощай дорогой!
Мне было так грустно...
Тебя я... хм... любила?
Но в "Принятых" пусто.
Зачем мне так жить,
Ненавидеть любя,
И лгать всем вокруг,
начиная с себя?
Зачем мне теперь эта кровь в моих жилах?
Манящая запахом страсти, свободная...
Практически сразу она остыла
И стала теперь неприлично холодная...
***
Куда же девалась великая сила,
Которая названа "женскою гордостью"?
К тебя всем сердцем, с душою открытою...
А ты - мне по венам своею холодность!
За что? Что я сделала? В чём провинилась,
Что в взгляде твоём вижу лишь отвращение?
Наверное зря я так просто открылась...
Не знаю за что, но прошу я прощения...
***
Чому в світі все настільки непросто?
Навіщо ті сльзи, той біль, ті страждання?
Навіщо хтось бідний і хтось помирає?
Навіщо хтось бреше, а хтось і вбиває?
Навіщо смітити в своїй же оселі?
Навіщо в Європу? Навіщо в Росію?
Навіщо потрібні ті влада і гроші?
Навіщо робити із себе Месію?
Навіщо хтось любить, а хтось відмовляє?
Навіщо ламати себе задля когось,
Хто зовсім нічого про тебе не знає?
Кому це потрібно? Навіщо? Для чого?
Но только живу я, как будто в плену.
Мой дом - это крепость, но она не моя,
Я здесь только раб уходящего дня...
Четыре стены, кирпичи в них из боли,
И ходишь по нервам, как по минному полю.
Бетонные блоки страха и злобы...
А в дверь тяжёлую постучался вдруг кто бы?
Хожу я по кругу - непонимания стены,
А окна наружу засыпаны снегом.
Здесь холодно жутко... Не сойти бы с ума...
Ведь в крепости этой живу я одна.
Хочу я на волю, улететь прочь из клетки!
Да только за окнами терновника ветки...
Хочу я на волю, закрыть за собой дверь!
Да только за дверью сидит адский зверь...
Подняться на крышу - там цепь и замок...
О боги! Спасите! Ну кто б мне помог???
***
Прощай дорогой!
Мне было так грустно...
Тебя я... хм... любила?
Но в "Принятых" пусто.
Зачем мне так жить,
Ненавидеть любя,
И лгать всем вокруг,
начиная с себя?
Зачем мне теперь эта кровь в моих жилах?
Манящая запахом страсти, свободная...
Практически сразу она остыла
И стала теперь неприлично холодная...
***
Куда же девалась великая сила,
Которая названа "женскою гордостью"?
К тебя всем сердцем, с душою открытою...
А ты - мне по венам своею холодность!
За что? Что я сделала? В чём провинилась,
Что в взгляде твоём вижу лишь отвращение?
Наверное зря я так просто открылась...
Не знаю за что, но прошу я прощения...
***
Чому в світі все настільки непросто?
Навіщо ті сльзи, той біль, ті страждання?
Навіщо хтось бідний і хтось помирає?
Навіщо хтось бреше, а хтось і вбиває?
Навіщо смітити в своїй же оселі?
Навіщо в Європу? Навіщо в Росію?
Навіщо потрібні ті влада і гроші?
Навіщо робити із себе Месію?
Навіщо хтось любить, а хтось відмовляє?
Навіщо ламати себе задля когось,
Хто зовсім нічого про тебе не знає?
Кому це потрібно? Навіщо? Для чого?
~*#:Отнюдь Не Немое Существо:#*~ Пасибк! А что про "женскую гордость" так понравилось?
Скоро ещё кину...
"Хочу я на волю, закрыть за собой дверь!
Да только за дверью сидит адский зверь...
Подняться на крышу - там цепь и замок...
О боги! Спасите! Ну кто б мне помог???"
Безысходность нашего мира...Нашего существования...Замкнутый круг нашего сознания...
ВСЕМ: Так здорово наблюдать, когда люди высказывают свои мнение по-поводу моего творчества....Приятно. Интересно, троим из четырёх откоментивших этот пост, понравились абсолютно разные стихи. А это особенно приятно потому, что это значит, что твои стихи для всех, что абсолютно разные люди могут в твоём творчестве найти то, что зацепит исключительно их. Спасибо вам огромное!