Обещала Отнюдь не немому существу и Кармическому мальчику.Прочесть всем.На укр. мове.

[Энди...]

...Вітер промайнув, сріблястим крилом торкуншись її щоки і вирвавши з душі маленький кришталик сльози... Рішуче змахнула дзеркальце чистої краплинки. Чиї то сльози? Її, чи неба над її головою? Її, чи світу, що плаче над своєю долею? Падав кришталик, а в ньому відображався біль. Її біль і біль її світу.

Змахнула сльозу - зачинила двері до своєї душі. Зачинила, клацнула ключем в замку і викинула його кудись далеко... Набридло! То вже не душа, не храм - то місце для паління, куди кожний може зайти, залишити на стінах нікотиновий наліт, плюнути та кинути недопалок... Набридло! Бо це б-о-л-я-ч-е! Недопалки обпікають. А особливо, коли погано. Це як перерва в інституті - набіжить натовп, надимлять, наплюють, обпікуть. Перерва закінчилась - побігли назад. На душі порожньо. Боляче!

...Падав кришталик... Вкривалися замкнуті двері цвіллю і пліснявою. Іржавів замок. Ховалася душа під бетонний купол... Відображалися в кришталику яскраві картини її почуттів, її сміх, її біль...

Розбився кришталик... зацокали підбори по мокрому холодному каменю. До калюжі приєдналася ще одна краплина... і розтанула... Змішалась з іншими, стала невід'ємною часткою тієї брудної води... До сірого натовпу безчуттєвих облич приєдналась ще одна душа... і розтанула... Стала його невід'ємною часткою. Обличчям без фарб... Боляче?

Ні. Не відчуваю його. Його більше нема. Нема більше болю. Життя без болю! Добре? Ні. не відчуваю... Нічого... Нема більше нічого... Сумно зітхає вітер...

Comments

[Схожа_на_вчора]

Прикольно!

особенно, мне понравилось,там где ты сравниваешь душу: "...то вже не душа, не храм - то місце для паління, куди кожний може зайти, залишити на стінах нікотиновий наліт, плюнути та кинути недопалок..."

[Энди...]

Схожа_на_вчора Пасиб. Не знаю. Но это то сравнение, которое приходит в голову.

Энди... много чего не поняла. по крайней мере, звучит красиво)

[Энди...]

Серебренный_Ветер Всё никак руки не доходят на русский перевести...